Роман Григорчук: Від золотих часів одеського Чорноморця до нових горизонтів української слави

Легендарний український наставник Роман Григорчук розповів про найяскравіші сторінки своєї тренерської кар'єри у відвертому інтерв'ю, де згадав героїчні часи одеського Чорноморця, виклики в ЛНЗ та плани на майбутнє.

Пауза перед новими перемогами

З травня 2025 року досвідчений фахівець перебуває без роботи, але використовує цей час для аналізу та підготовки до нових викликів. "Дуже сумую за футболом, я не готовий до такого життя. Хочу працювати! Думаю, вже незабаром я очолю команду", — зізнається тренер.

Григорчук підтверджує, що має кілька варіантів для продовження кар'єри, переважно в зарубіжних клубах. Український майстер готовий повернутися в бій з новими силами та досвідом.

Досвід роботи в ЛНЗ: уроки та висновки

Робота в черкаському ЛНЗ стала важливим етапом для тренера. Попри те, що не вдалося досягти всіх поставлених цілей, Григорчук не вважає цей період невдалим.

"Це зовсім не той випадок, коли мені чи тренерському штабу має бути соромно за роботу в ЛНЗ. Я думаю, що ми проробили досить серйозну та корисну роботу", — наголошує наставник.

Головною проблемою стала недостатня відповідальність та самовіддача частини гравців щодо клубу. Тренер робить висновки про важливість балансу між результатом та стилем гри.

Золоті часи одеського Чорноморця: неперевершена епоха

Період 2010-2014 років в одеському Чорноморці залишається найяскравішою сторінкою кар'єри Григорчука. Команда, яка піднялася з Першої ліги до гри з французьким Ліоном у кваліфікації Ліги Європи, стала справжнім символом українського футбольного духу.

"Це найприємніший, найщиріший і найтепліший період у моїй тренерській кар'єрі", — з теплотою згадує тренер.

Особливо Григорчук відзначає одеських уболівальників та атмосферу на стадіоні: "Коли у Одесі збирався повний стадіон, я сам, вже бувши тренером, виходив з підтрибунного приміщення і розумів... В мене такий був стан, що я був готовий відбігати три гри!"

Команда-зірка без зірок

Той Чорноморець став унікальним явищем в українському футболі. Це була команда без яскравих індивідуальностей, але з неймовірною колективною силою.

"Заради уболівальників, заради клубу, заради міста кожен футболіст віддавався на 110 відсотків", — пояснює секрет успіху Григорчук.

За словами тренера, команда мала потенціал боротися за найвищі місця в УПЛ, потребуючи лише точкового підсилення на 3-4 позиціях.

Війна як переломний момент

Повернення до Чорноморця в 2022 році обірвала повномасштабна війна. Григорчук згадує, як 22 лютого 2022 року на перший матч після зимової паузи було продано близько 25 тисяч квитків.

"Я був страшенно задоволений тим, як команда готова до чемпіонату. На зборах та команда грала у креативний і цікавий футбол", — розповідає тренер про підготовку, яку перервала агресія росії.

Міжнародні тріумфи: від Латвії до Казахстану

Найемоційнішим чемпіонством для Григорчука стало золото з латвійським Вентспілсом у 2005 році. Цікаво, що до приходу українського фахівця цей клуб двічі поспіль програвав чемпіонство саме команді Дінабург, яку тоді очолював Григорчук.

Особливо пам'ятним стало третє чемпіонство з Вентспілсом, коли за 11 турів до фінішу команда відставала від лідера, але виграла всі матчі поспіль.

Погляд у майбутнє

Роман Григорчук готовий до нових викликів, маючи чіткі цілі щодо стилю гри та результатів. Український тренер прагне будувати домінуючий, агресивний та швидкий футбол, який гарантовано дає стабільні результати.

Досвід роботи в різних країнах та з різними менталітетами зробив Григорчука універсальним фахівцем, здатним адаптуватися до будь-яких умов заради досягнення успіху.