Освітня реформа під загрозою: експерт розкрив критичні недоліки профільної школи

Український освітній експерт Ігор Лікарчук бьє на сполох: реформа старшої школи в Україні стоїть на порозі краху через системні недоліки та непродуману реалізацію. Його порівняння влучне та тривожне: це наче встановлювати сучасний двигун від Мерседеса у старенькі радянські Жигулі.

Радянська спадщина проти європейських стандартів

Міністерство освіти і науки розгорнуло активну кампанію з просування профільної школи, проводить вебінари та презентації, обіцяє освітній рай. Але реальність жорстока: в межах старої, по суті радянської моделі закладу освіти намагаються експериментально перевірити новий зміст.

Критичні проблеми очевидні: в Україні досі ніхто не має чіткого поняття, що таке академічний чи професійний ліцей. Немає Типового положення про профільний заклад освіти, відсутня управлінська та педагогічна логіка функціонування.

П'ять років марнотратства: де підготовка кадрів?

З початку виникнення ідеї реформи минуло вже п'ять років, але українські університети досі не мають освітніх програм з підготовки вчителів профільної школи. Це національна катастрофа! Немає професійного стандарту вчителя, відсутні гарантовані механізми мотивації педагогів до фахової самоосвіти.

Педагоги, що працюють у школах, перебувають у невизначеності: не знають майбутніх вимог, тижневого навантаження, критеріїв оплати праці. Як можна будувати європейську освіту на такому хиткому фундаменті?

Викладання у профільній школі: виклик для найкращих

"Це не підготовка старшокласників до НМТ. Це освіта вищого технологічного й змістового рівня, яка вимагає іншого світогляду, глибших знань, іншої професійної підготовки", наголошує Лікарчук.

В Україні є величезна кількість сильних, відповідальних і самовідданих учителів. Те, що витримує сьогодні український учитель, здатні витримати лише найкращі. Але профільна школа потребує принципово іншого підходу.

Батьки та учні: невідомі у власній освіті

Коли до батьків та учнів дійде, що реформа це не косметична зміна, а додаткові три роки навчання, розчарування буде неминучим. Відбуватиметься масштабна міграція школярів між закладами, адже навчання проходитиме не в школах пішої доступності, а в ліцеях іншої частини громади.

Найгіршим є те, що ніхто не розуміє механізму визначення учнів для академічних або професійних ліцеїв. Невідомі критерії та показники відбору.

Підміна причин і наслідків: небезпечний шлях

У такій логіці зміст освіти перестає бути педагогічною необхідністю і перетворюється на пусковий механізм бюджетного процесу. Підручник, який мав би стати результатом чітко визначеної моделі школи, стає стартом реформи.

Подібні випадки вже траплялися в українській освіті й закінчувалися імітацією змін і розчаруванням. Нині спостерігаємо лише початки батьківського спротиву. Але коли у 2027 році розпочнеться реалізація реформи, доведеться перевіряти її не на презентаціях, а в реальному житті.

Україна заслуговує на європейську освіту, але не на імітацію змін. Час діяти відповідально!