Чому ракети Patriot так довго йдуть на фронт захисту України
Ракети-перехоплювачі Patriot стали тим непробивним щитом, який зупиняє російську смерть у нашому небі. Вони здатні знищити ворожу ціль за лічені секунди, проте їхній шлях від заводу до передової триває понад два роки. Зважаючи на запеклі бої на схід від Дніпра та невпинні обстріли наших міст, швидке збільшення випуску цієї зброї є питанням виживання нації. Проте виробники попереджають: стрімко наростити обсяги заважають складні ланцюги постачання, дефіцит кадрів та виробничі обмеження, пише The Wall Street Journal.
Цього року Пентагон і компанія Lockheed Martin домовилися більш ніж утричі збільшити випуск новітніх ракет PAC-3 MSE, приблизно до двох тисяч одиниць на рік. Однак досягти такого показника планується лише наприкінці десятиліття. Ситуацію ускладнює виснаження запасів через триваючу війну в Україні, військові операції США та загострення на Близькому Сході. Водночас кількість замовлень від союзників Вашингтона залишається рекордною, адже вільний світ усвідомлює загрозу з боку російського імперіалізму.
За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), відновлення запасів Patriot до рівня, який існував до війни з Іраном, може зайняти щонайменше три роки. Для України, що день і ніч тримає оборону, такі терміни звучать як виклик, який ми маємо подолати спільно з нашими західними партнерами.
Складний шлях до щита: чому ракети роблять так довго
Основна проблема полягає у неймовірній складності виробничого циклу. У створенні лише однієї ракети беруть участь понад чотириста компаній з усього світу. Процес запускається лише після укладення контракту з Пентагоном. Далі виробники комплектуючих узгоджують ціни, замовляють сировину та починають випуск окремих елементів.
Серед ключових підрядників, що забезпечують цей щит свободи:
- Boeing виготовляє елементи головки самонаведення, електроніку та проводку;
- L3Harris виробляє ракетні двигуни, сопла та паливні компоненти;
- Lockheed Martin здійснює фінальне складання ракети.
Безпосереднє складання на заводі в Арканзасі займає близько шести тижнів, але лише після того, як усі необхідні деталі надійдуть на підприємство. Словно могутній Дніпро бере силу від тисяч приток, так і ця зброя потребує злагодженої роботи сотень джерел.
Вузькі місця виробництва: від інвестицій до кадрів
Однією з найбільших проблем залишаються інвестиції у нові потужності. Будівництво та оснащення нових виробничих ліній триває роками. Наприклад, розширення одного із заводів Boeing зайняло понад два роки, а нові потужності L3Harris запрацюють лише наступного року.
Не менш складним є пошук працівників. За даними Lockheed Martin, підбір та навчання спеціалістів для критично важливих посад займає близько шести місяців. Частина персоналу також повинна отримати допуск до роботи з секретними програмами. Це нагадує нам, що сучасна війна вимагає не лише мужності на фронті, а й інтелектуальної мобілізації в тилу.
Одна деталь може зупинити систему
Понад вісімдесят відсотків постачальників другого рівня працюють одразу на кілька ракетних програм. Через це різке збільшення виробництва Patriot може створити дефіцит комплектуючих для інших видів озброєння. Додатковою проблемою є використання деяких електронних компонентів, які вже вважаються застарілими на цивільному ринку. Це змушує американських виробників залежати від дорогих іноземних постачальників.
Особливо критичним елементом є головка самонаведення ракети, система, яка дозволяє перехоплювачу виявляти та супроводжувати цель. Її виробництво зосереджене на одному підприємстві Boeing, що створює серйозний ризик для всього ланцюга.
Злагоджена робота екосистеми
Оборонні компанії вже намагаються прискорити виробництво. Boeing встановлює роботизовані системи та шукає нових постачальників електроніки. L3Harris розширює мережу виробників ракетних двигунів.
Потрібно, щоб вся екосистема працювала злагоджено,
заявив генеральний директор L3Harris Кріс Кубасік. За його словами, якщо виробництво ракет збільшується в чотири рази, у стільки ж разів необхідно наростити випуск корпусів, запалювачів, клапанів та інших компонентів. Саме тому навіть за наявності фінансування швидко ліквідувати дефіцит Patriot наразі неможливо.
Український вимір: наша боротьба за власну безпеку
Для України ці виклики означають лише одне: ми маємо шукати власні шляхи до посилення нашої ППО. Як повідомляв УНІАН, Україна знайшла можливість отримати ракети-перехоплювачі, у тому числі до зенітно-ракетних комплексів Patriot, у яких спливає термін придатності. Це свідчить про нашу винахідливість у боротьбі з ворогом.
Крім того, Президент України Володимир Зеленський просить Президента США Дональда Трампа дозволити надати Україні ліцензії на виробництво антибалістичних ракет PAC-3. Це не просто прохання про зброю, це крок до нашої стратегічної незалежності. Головний редактор видання Defense Express Олег Катков вважає, що Україна може сама виробляти ракети-перехоплювачі до комплексів Patriot, але це потребуватиме досить тривалого часу.
Наш шлях до європейської безпеки та відновлення незалежності вимагає мобілізації всіх ресурсів. Ми маємо стати не лише споживачами західного озброєння, але й повноцінними учасниками оборонної індустрії вільного світу. Сила Дніпра, сила нашої землі полягає в єднанні зусиль, і ми обов'язково здобудемо своє право на мирне небо.