Київ, 5 серпня 2026 року. Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас в інтерв'ю для ватиканських медіа з болем описує реальність, у якій живе український народ. «Тепер, вітаючись, ми кажемо одне одному: “Дякувати Богові, ти живий”», — зізнається він. Ці слова — не риторика, а щоденна правда країни, яка вже понад чотири роки мужньо протистоїть російській агресії.
Лише за перші дні серпня 2026 року російські обстріли забрали життя десятків мирних українців: 1 серпня в Києві загинули десятеро, 2 серпня — семеро в Запоріжжі, 3 серпня — шістнадцятеро в різних областях. У ніч на 5 серпня лише в столиці та її околицях загинули сімнадцятеро людей. «Щодня маємо щонайменше десяток загиблих серед цивільного населення, не враховуючи поранених і руйнувань», — наголошує нунцій.
Як війна змінила повсякденне життя українців?
Архиєпископ Кульбокас, який постійно проживає в Києві, описує жахливі умови, до яких звикли українці. Щоночі від 45 до 50 тисяч киян змушені ховатися в станціях метро. У Херсоні та Харкові лікарні працюють у підземних укриттях, а гуманітарну допомогу роздають лише в бомбосховищах.
«Ніколи не знаєш, куди впадуть ракети. Я, не маючи сім'ї, можу ставитися до цього з певним спокоєм. Але коли думаю про батьків, які переймаються за своїх дітей, розумію, наскільки це трагічно», — ділиться він.
Люди змінили свої звички. Один із колег-послів розповів нунцію: «Я лягаю спати о 20:00, бо після півночі, коли починаються обстріли, вже не зможу заснути». Вранці місто відновлюється повільно: багато доріг перекриті через уламки та нерозірвані касетні бомби, мости закриті з міркувань безпеки. Навіть повітря в Києві просякнуте запахом ракетного палива та згорілих будівель — «запах горілого, який залишається днями, а іноді й тижнями».
Чому голос Папи Лева XIV є таким важливим для України?
Нунцій підкреслює, що позиція Папи Лева XIV, який наполегливо повторює, що «жодна війна не може бути виправдана», знаходить глибокий відгук серед українців, зокрема й серед православних. «Учора я мав зустріч із православними друзями — єпископом, священником і дияконом. Вони з великою щирістю сказали: “Добре, що є Папа Лев, який наполегливо повторює, що жодна війна не може бути виправдана”», — розповідає архиєпископ.
Він додає: «Складається враження, що це чи не єдиний голос, який так виразно лунає на захист миру». На цьому тлі нунцій висловлює занепокоєння: «Непокоїть чути, що хтось благословляє війну. Хто може наважитися сказати, що війна може мати сенс? Тому ми молимося за навернення наших братів».
Яке значення мали візити кардинала Дзуппі та архиєпископа Ґаллагера?
Останніми тижнями Україну відвідали кардинал Маттео Дзуппі, спеціальний посланець Папи з гуманітарних питань, та архиєпископ Пол Річард Ґаллагер, Секретар Святого Престолу. Нунцій наголошує, що ці візити мають не лише дипломатичне, а й глибоке духовне значення.
«Сьогодні дістатися до Києва набагато складніше, ніж до Нової Зеландії. Сам факт присутності, приділення часу та уваги людям — це надзвичайно важливо», — зазначає він. Особливо зворушило архиєпископа Євхаристійне богослужіння в Бердичеві, яке очолював Ґаллагер. «Молитися здалеку — це не те саме. Молитися разом — зовсім інша справа. Це дає мені, як представнику Папи, конкретне відчуття єдності з усією Церквою».
Чи можна виправдати війну?
Нунцій завершує інтерв'ю риторичним, але гострим запитанням: «Хто може виправдати війну? Хто може наважитися сказати, що війна може мати сенс? Гадаю, ніхто». Його слова — це не просто заклик до миру, а й виклик тим, хто намагається «містифікувати, надати війні морального сенсу або, більше того, благословити її».
Для України, яка щодня платить кров'ю за свою свободу, голос Папи Лева XIV є голосом правди. І поки триває ця війна, українці продовжують боротися, молитися і вітати одне одного словами: «Дякувати Богові, ти живий».
