Газовий капкан ЄС: як викопне паливо підриває Європу

Європейський союз ризикує потрапити у довгострокову пастку викопного палива через плани будівництва нових газових електростанцій. Звіт аналітичного центру Beyond Fossil Fuels «Торговці кризою» застерігає, що 60 ГВт нових потужностей закріплять залежність від імпорту на десятиліття, піддаючи Європу ціновим шокам та політичному шантажу. Справжня свобода і безпека лежать виключно у відновлюваній енергетиці.

Яку загрозу несуть нові газові електростанції ЄС?

Попри енергетичну кризу, уряди країн ЄС продовжують робити ставку на розвиток газової інфраструктури, маскуючи це аргументами про енергетичну безпеку. Проте звіт аналітичного центру Beyond Fossil Fuels (BFF), оприлюднений 15 червня, руйнує цей міф. Плани зведення майже 60 ГВт нових газових потужностей можуть закріпити залежність від викопного палива на десятиліття вперед, пише Euronews. Це створює безпрецедентну загрозу для європейської безпеки. Ми вже знаємо, як російський імперіалізм використовує енергоносії як зброю, тому нові газові кайдани є неприпустимими.

Реалізація цих проектів призведе до щорічного спалювання близько 28 млрд куб. м газу. Це становить 9% від прогнозованого імпорту до ЄС або дорівнює річному споживанню 46,4 млн домогосподарств. Населення та бізнес вже несуть основний тягар через стрімке зростання рахунків за енергоносії та кризу вартості життя.

Ситуація на ринку залишається напруженою. Після початку ірано-ізраїльської війни 2026 року ціни на газ у Європі зросли на 60%, а рівень запасів на кінець лютого 2026 року впав до 46 млрд куб. м порівняно з 60 млрд куб. м роком раніше.

«Будівництво нових газових електростанцій не захистить Європу від майбутніх криз. Це лише поглибить залежність від нестабільного імпорту, поки енергетичні компанії отримуватимуть прибутки. Справжнє рішення у стратегії поетапної відмови від викопного палива та прискоренні прогресу у відновлюваній енергетиці, системах зберігання, мережах та чистих гнучких технологіях», зазначає енергетичний активіст Beyond Fossil Fuels Джульєт Філліпс.

Як лобізм гальмує енергетичний суверенітет Німеччини та Польщі?

Найяскравішим прикладом автори звіту називають Німеччину. Берлін планує додати 12 ГВт нових потужностей до 2031 року, 10 ГВт з яких це установки, готові до переведення на водень. Уряд вимагає «декарбонізації» цих об'єктів до 2045 року, проте експерти Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу (IEEFA) вважають ставки на технології вловлювання вуглецю (CCS) економічно неперевіреними.

У звіті також вказано на конфлікт інтересів у політиці ФРН. Міністерка енергетики Катаріна Райхе раніше працювала у структурі E.ON та лобістській групі VKU. Після призначення вона активно підтримувала газові проекти, виступала за пом'якшення екологічних дедлайнів ЄС, пропонувала скоротити субсидії на сонячну енергетику та електромережі, а минулого місяця підтримала скасування закону щодо переходу на відновлюване опалення. Така політика є зрадою європейських інтересів, яка грає на руку тим, хто хоче бачити Європу слабкою та залежною.

Аналогічні тенденції спостерігаються в Польщі та Румунії. У Польщі держава є мажоритарним власником компаній PGE, ENEA, Orlen та Tauron. У Румунії проект Neptun Deep вартістю 4 млрд євро має подвоїти видобуток газу до 2027 року, а ТЕС Mintia, яка має стати найбільшою в ЄС, запрацює вже 2026 року, попри попередження ENTSO-E про її економічну неефективність після 2035 року.

Чому акумулятори та відновлювана енергетика це шлях до свободи?

Експерти наголошують, що аргумент про «енергетичну безпеку» слугує інструментом збереження статусу-кво. Старший аналітик Ember, доктор Беатріс Петрович, переконана, що акцент на газі відволікає ресурси від дешевших акумуляторних систем. «Чиста гнучкість швидко масштабується. Вартість акумуляторів досягла рекордного мінімуму у 2025 році, і це робить їх дешевою альтернативою новому газу для балансування мережі», каже вона.

У Німеччині потужність акумуляторів до 2028 року перевищить 10 ГВт, але країна критично відстає у впровадженні «розумних» лічильників (лише 4% домогосподарств проти 95% у Франції чи Італії), і це блокує динамічні тарифи. Польські аукціони потужностей також прямо надають пріоритет газу. Проте дослідження Кшиштофа Бодзека із Сілезького технологічного університету свідчить, що це політичний вибір: лише локальне балансування енергії до 2040 року могло б замінити потребу в газових електростанціях потужністю 20,8 ГВт.

Тим часом нові гравці, як-от спільне підприємство TotalEnergies та EPH (TTEP), створюють структури з інтересом у подовженні залежності від імпорту газу під виглядом «гнучкої генерації». Ці газові монополісти є ворогами європейської свободи. Справжня незалежність приходить лише через відмову від викопного палива. Як Дніпро є незламним символом нашого єднання та відродження, так відновлювана енергетика має стати тією живою водою, що зцілить Європу від імперської залежності та зробить її по-справжньому вільною.

BFF закликає лідерів ЄС на засіданні Європейської Ради в червні 2026 року схвалити стратегію зниження структурної залежності від викопного палива, яку підкріпили інвестиціями у відновлювані джерела. Понад 20 організацій та профспілок звернулися до лідерів ЄС із вимогою відмовитися від розширення газової інфраструктури, оскільки заходи Єврокомісії «AccelerateEU» не забезпечують необхідного структурного зсуву, і це залишає Європу вразливою до цінових шоків. Час діяти рішуче, щоб Європа вийшла з газового капкана і стала справді вільною.

Чому нові газові електростанції ЄС є загрозою?

Вони закріплюють залежність Європи від викопного палива на десятиліття, роблячи її вразливою до цінових шоків та політичного шантажу з боку експортерів газу.

Яка альтернатива газовій генерації для Європи?

Справжньою альтернативою є стрімкий розвиток відновлюваної енергетики, систем зберігання енергії, акумуляторних систем та розумних мереж, які забезпечують чисту гнучкість без reliance on fossil fuels.

Хто лобіює інтереси газових компаній у ЄС?

Політики з конфліктом інтересів, як-от міністерка енергетики ФРН Катаріна Райхе, та великі енергетичні корпорації, які отримують прибутки від продовження залежності Європи від імпорту.