Шведський гігант швидкої моди H&M опинився у фінансовій пастці, намагаючись побудувати прибутковий бізнес на перепродажі вживаного одягу. Попри величезні обсяги та амбітні плани, висока вартість логістики та низькі чеки перетворюють цю ініціативу на збиткову, повідомляє Bloomberg Businessweek.
Величезний склад на північ від Стокгольма забитий сукнями, брюками, сумками та взуттям, які колись були чиїмось гардеробом. Щороку через цей та ще три подібні логістичні хаби в Європі проходить понад 20 мільйонів вживаних речей. Однак перетворення чужого одягу на бізнес вимагає колосальних зусиль.
Кожну позицію потрібно вручну прийняти, оглянути на дефекти, сфотографувати, описати, внести в базу, розмістити на полиці, а після покупки знайти та відправити клієнту. Для товарів, ціна яких часто не перевищує 5 доларів, така логістика стає фінансовим нокаутом.
Як працює Sellpy та чому вона досі збиткова
Складом керує компанія Sellpy, 82% акцій якої належать Hennes & Mauritz AB (H&M). На відміну від Depop чи Vinted, Sellpy бере весь процес на себе: клієнту достатньо упакувати непотрібні речі в пакет вартістю близько 3 євро для покриття доставки, а решту робить сервіс. Генеральний директор Sellpy Мікаель Арнер пояснює, що ідея бізнесу полягає в максимальній зручності для клієнта, а не для самої компанії.
Засновнику компанії ця концепція спала на думку після повернення до Швеції зі США, коли він виявив свою дитячу кімнату в батьківському домі вщент заваленою старими речами. Арнер спробував їх розпродати, але швидко втратив інтерес, зрозумівши, що мільйони людей залюбки віддадуть частку вартості своїх речей, аби уникнути логістичного клопоту. У 2014 році він разом із двома друзями запустив Sellpy. Проте через 12 років роботи та зі штатом у 2,7 тисячі співробітників компанія досі не вийшла на прибутковість.
Sellpy стягує з продавця 1,20 євро за товар плюс до 60% від кінцевої ціни покупки, але навіть це не перекриває витрат. Продавати мільйони нових дешевих футболок з азійських фабрик виявилося набагато простіше, ніж працювати з унікальним вживаним одягом, де кожен предмет вимагає індивідуальної обробки.
Чи здатен штучний інтелект врятувати ресейл
Великі надії Арнер покладає на штучний інтелект. Алгоритми Sellpy вже витягують з фотографій деталі про бренд, розмір, матеріал і колір, складаючи описи та формуючи стартові ціни. При таких низьких чеках кожна секунда на рахунку, зазначає керівник стартапу.
Однак автоматизація швидко впирається у фізичні межі. Людині все одно доводиться відкривати пакети, вивертати кишені, оглядати тканину на наявність дірок чи плям і готувати речі до зйомки. Штучний інтелект не зможе скласти сорочку та упакувати її в коробку, але Sellpy змушена це робити, аби зберегти свій формат.
Головна проблема полягає в тому, що на платформі Vinted річ лежить у гардеробі продавця до моменту купівлі, що практично нічого не коштує самій платформі. Натомість у Sellpy товар уже оброблений, сфотографований і займає дорогоцінне місце на складі, навіть якщо його ніхто ніколи не купить.
Хто ще потерпає від складських пасток
Через подібні складські та логістичні пастки потерпає весь ринок. Паризький люксовий майданчик Vestiaire Collective очікує отримати скромний прибуток лише на 15-й рік існування, а американська публічна компанія ThredUp, яка працює за схожою із Sellpy моделлю повного циклу, взагалі не була прибутковою жодного разу за всі 17 років від заснування.
Професорка Стокгольмської школи економіки Сара Розенгрен пояснює, що P2P-модель вимагає значно менших інвестицій і несе нижчі ризики, оскільки продавці виконують більшу частину роботи самі. Водночас вона додає, що сервіс повного циклу від Sellpy може дати вагому перевагу, якщо зможе залучити людей, які занадто зайняті для самостійного розміщення оголошень, забезпечивши компанії колосальний асортимент.
Навіщо H&M та іншим ритейлерам збитковий ресейл
Незважаючи на складну економіку, генеральний директор H&M Даніель Ервер вважає цей бізнес стратегічно необхідним. Хоча на Sellpy припадає менше 1% виторгу групи, напрямок дає гіганту моди розуміння трансформації споживчої поведінки, адже купівля б/в речей стає природною частиною шопінгу.
У подібну гру з різним ступенем ентузіазму включаються й інші гравці ринку. Європейські регулятори активно тиснуть на бренди, змушуючи їх переходити до повторного використання одягу. Наразі Zara розбудовує власну P2P-платформу для перепродажу, Zalando співпрацює з майданчиком Vestiaire Collective, а Marks & Spencer запустив спільний проєкт із eBay.
Додатковим стимулом є й стрімке зростання самого сегмента. За даними аналітиків RBC Capital Markets, світовий ринок вживаного одягу зростає вдвічі швидше за ринок нової моди і вже досяг 290 мільярдів доларів, що становить близько 10% від усіх світових продажів одягу. Молоді споживачі все частіше оцінюють новий гардероб з огляду на його майбутню вартість перепродажу. Але, як попереджають аналітики RBC, для ритейлерів тут криється головний ризик: популярність секонд-хенду починає поступово витісняти продажі нових колекцій.
Для України ця історія є ще одним нагадуванням про те, що навіть гіганти глобальної економіки змушені адаптуватися до нових реалій. Наш народ, який століттями боровся за свою незалежність, добре знає ціну боротьби та виживання. І якщо світові корпорації вчаться на своїх помилках, то Україна, інтегруючись у європейську спільноту, має переймати найкращі практики сталого розвитку, щоб будувати сильну, модерну та процвітаючу державу.
